Василь Олександрович Сухомлинський: 10 негідних речей, що принижують людину

0
579

Василь Олександрович Сухомлинський є автором 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок, притч та новел для дітей. Найвідоміша його праця – «Серце віддаю дітям», перекладена на 30 мов світу, її перевидавали 54 рази. Загалом твори В.О. Сухомлинського видано 53-ма мовами світу накладом майже 15 млн. примірників. Його книги присвячені головним чином вихованню і навчанню молоді, педагогізації батьків.

Педагог вважав, що перед кожною дитиною, навіть найважчою, вчитель повинен відкрити ті сфери, де вона зможе досягти своєї вершини, сформувати свою людську гідність, свою душу. Тому й створив «Азбуку моралі», котра вчила осягати суть добра і зла, честі й безчестя, азбука стала засобом подолання емоційної необхідності відкривати здатність відчувати стан інших, вміння ставити себе на місце іншої людини.

1. Негідно добувати свої благополуччя, радощі, втіху, спокій за рахунок утисків, невлаштованості, горя, хвилювання іншої людини. Не давай себе скривдити, але й інших не кривдь…

Ми прагнемо до того, щоб у дитячому колективі панувала гармонія благополуччя, радості, щастя. Благополуччя однієї дитини не повинно обмежувати благополуччя іншої.

2. Негідно залишати товариша в біді, небезпеці, проходити байдуже повз чуже горе, страждання. Моральна глухота і сліпота, здерев’яніння серця — одна з найогидніших вад. Відчуття чужої біди і розуміння того, що залишитися осторонь від цієї біди бридко і гидко, — одна з основних ліній всієї виховної роботи.

3. Негідно користуватися результатами праці інших, ховатися за чужу спину.Це сфера дуже тонких духовних стосунків. Бути трудівником — честь, бути дармоїдом — безчестя. Виховання такого погляду ми вважаємо осередком переконань, на основі яких формується громадянин.

Дуже важливо, щоб першим здивуванням, першим одкровенням, яке переживе людина, була думка: це зробив я, своїми власними зусиллями, цього досяг я своїм розумом.

4. Негідно бути боязким, розслабленим; ганебно виявляти нерішучість, відступати перед небезпекою, нити. Боязкість і нерішучість породжують боягузство, підлість, зрадництво. Хоробрість і відвага — джерела мудрості. Там, де небезпечно, я повинен бути першим — таке моральне правило наш педагогічний колектив прагне зробити нормою поведінки.

Я переконаний, що тільки у хоробрісті та відвазі людина по – справжньому висловлює і пізнає сама себе.

5. Негідно давати волю потребам і пристрастям, що ніби вийшли з-під контролю людського духу. Тобі хочеться їсти або пити, відпочити або погрітися біля вогнища — цього потребує твоє тіло, але не забувай, що ти — людина! Задовольняючи свої потреби, ти повинен проявляти благородство, стриманість, витримку. Це не тільки скромність. Це щось вище і значніше: владарюючи над своїми потребами і пристрастями, ти підносиш свою духовну суть.

6. Негідно мовчати, коли твоє слово — це чесність, благородство і мужність, а мовчання — легкодухість і підлість. Негідно говорити, коли твоє мовчання — чесність, благородство й мужність, а слово — легкодухість, підлість і навіть зрада. Як багато говорить про гідність людини, її уміння бути мудрим володарем слова, майстром, що володіє цим тонким людським інструментом!

7. Негідно справжньої людини не тільки обманювати, лицемірити, плазувати, пристосовуватися під чиюсь волю, але й не мати власного погляду, втратити своє обличчя. Огидно  гидко нашіптувати. Нашіптувати, обмовляти товариша — рівнозначно пострілу в спину.

Тут ми вступаємо в сферу дуже тонких людських стосунків, благородство і чистота яких багато в чому визначають моральний погляд людини на все життя.

Щоб виховувати мужність слова і мужність мовчання, вихователю самому треба бути шляхетним і мужнім.

Треба вміти поважати власний погляд, переконання маленької людини, особливо підлітка, навіть тоді, коли не все у його поведінці, здається, нам зрозумілим і виправданим.

8. Негідно легковажно кидатися словами, давати нездійсненні обіцянки. Одну з дуже тонких граней  людського характеру, яку відточує вихователь, я бачу в тому, щоб вихованець був особистістю кристально чистого і твердого слова.

Для цього необхідно виховання в юній душі того, що я назвав би благородством волі. З малих років людину треба вчити ставити перед собою цілі, спрямовані на самовиховання, самовдосконалення.

Нехай ця мета спочатку буде, здавалось б, незначною; але людина не повинна жити даремно; нею має рухати прагнення; досягнення мети хай приносить їй радість і гордість.

9. Негідна надмірна жалісливість до самого себе, як і безжальне ставлення, байдужість до іншої людини. Негідне надмірне перебільшення особистих кривд, горя, страждання. Негідна слізливість. Людину прикрашає витримка. Сльози, які розраховані на те, щоб викликати жалість близьких, не тільки принижують людину, а й послаблюють її здатність до самовиховання витримкою, благородством волі.

10. Негідно пиячити і переїдати. Алкоголь і людина так само несумісні, як розпуста і вірність. Алкоголь затуманює свідомість і звільняє інстинкт, зводячи людину до тваринного стану. Я вважаю, лише важливою місією школи затвердити в юній душі презирство до цієї мерзоти.

Найголовніше в цій виховній роботі — багатство духовних інтересів, людська гордість мислителя.

Найбільшим щастям, розкішшю, насолодою для дитини, особливо для підлітка, юнака повинно бути спілкування з гарною книгою, читання, мислення.

Презирство до затуманення свідомості виховується також тонким розумінням і відчуттям прекрасного в природі, в мистецтві, в людських стосунках.

Наш ідеал — краса повинна стати мірилом власної гідності, щоб насолода і краса злилися воєдино. Чим тонше розуміння і відчуття прекрасного, тим глибше відраза до всього грубого і тваринного.

Джерело Тутка